Зміст

Вступ 3 РОЗДІЛ І. Теоретико-методичні засади управління витратами на підприємстві 5 1.1. Економічна сутність витрат та принципи їх формування 5 1.2. Зміст основних етапів політики управління витратами підприємства 23 1.3. Методи управління витратами підприємства 31 1.4. Методичні основи обчислення собівартості на підприємствах торговельної діяльності 42 Висновки до розділу І 55 РОЗДІЛ ІІ. Техніко-економічний аналіз роботи колективного підприємства «Новосел» 57 2.1. Аналіз господарської діяльності підприємства 57 2.2. Аналіз собівартості продукції на підприємстві 66 2.3. Оцінка ефективності управління витратами 79 2.4. Аналіз фінансового стану підприємства 83 Висновки до розділу ІІ 89 РОЗДІЛ ІІІ. Обґрунтування політики підвищення ефективності управління витратами підприємства КП «Новосел» 92 3.1. Сутність, етапи та механізм реалізації системи управління витратами торгівельного підприємства 92 3.2. Розробка плану витрат торговельного підприємства 99 3.3. Визначення шляхів економії витрат підприємства 117 Висновки до розділу ІІІ 127 Висновок 129 Список використаної літератури 133 Додатки 141

Висновок

Витрати відображають обсяг спожитих матеріальних, трудових та фінансових ресурсів підприємства – виробничих факторів; величина спожитих виробничих факторів визначається у грошовому відображенні; гроші забезпечують єдність вимірювання, що дозволяє підсумовувати обсяги різних видів ресурсів. Визначення витрат завжди співвідноситься з конкретними напрямами діяльності підприємства, тобто об’єктом витрат виступає вироблена продукція, надані послуги чи види діяльності, що здійснюються.

Витрати підприємства поділяються на довгострокові та поточні. Поточні витрати підприємства пов’язані з рішенням його тактичних задач та відповідно являють собою виражені в грошовій формі затрати трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів, що споживаються підприємством у ході його поточної господарської діяльності.

У реалізованій продукції вони становлять її собівартість і порівнюються з виручкою для обчислення прибутку. В нереалізованій продукції вони становлять вартість запасів незавершеного виробництва і запасів готової продукції та обліковуються в балансі як активи. Брати участь у процесі обчислення прибутку виробничі запаси можуть в наступних звітних періодах у тому разі, якщо незавершене виробництво і готова продукція перетворюються в реалізовану продукцію.

За період з 2003 по 2008 рік підприємство КП «Новосел» отримує доходи від реалізації приблизно на рівні більше 300 тис. грн., але також отримує доходи від іншої операційної діяльності. За останні роки КП “Новосел” виявило себе як прибуткове торговельне підприємство. Частка витрат від операційної діяльності дещо більша, так у І кварталі вона становила 35,47% і до кінця року постійно зростала, в ІV кварталі становила 40,14%.

Зважаючи, що сума поточних витрат в досліджуваному періоді більша за обсяг реалізації, оскільки поточні витрати включають в себе витрати на закупівлю та інші операційні витрати, які не пов’язані з реалізацією, то рівень поточних витрат перевищує 100%.. Доходність витрат обігу показує, 100 гривень витрат обігу приносило підприємству в середньому щоквартально 62,12 грн. валового доходу від реалізації (комерційного доходу). Така ситуація свідчить про те, що на підприємстві неефективно здійснюється політика щодо управління витратами обігу, які не покривають отримані доходи від реалізації.

На підприємстві реалізуються товари з високим рівнем торговельної надбавки, що є передумовою отримання більшого обсягу комерційного доходу (такі групи товарів, як лікеро-горілчані вироби, слабоалкогольні напої, ковбасні вироби, канцтовари). Та групи з низьким рівнем торговельної надбавки (хлібопродукти, безалкогольні напої), які теж обов’язково мають бути представлені в асортименті магазину. Витрати на реалізацію таких груп товарів, як лікеро-горілчані вироби та безалкогольні напої – майже однакові, та продаж першої групи товарів приносить більший обсяг доходу, ніж продаж безалкогольних напоїв. Така ж ситуація спостерігається з хлібопродуктами та кондитерськими виробами. Тому не покриття суми витрат обігу сумою комерційного доходу зумовлена існуванням в асортименті магазину збиткових груп товарів, таких як “хлібопродукти”. Але їх наявність є обов’язковою для підприємства. Можливо, в майбутньому необхідно оптимізувати структуру асортименту товарів, зменшити обсяг збиткових груп і збільшити обсяг високорентабельних.

Також, не покриття витрат обігу може бути зумовлене тим, що закупівельні ціни встановлюються постачальниками, а ціни реалізації диктуються мінливою ситуацією на ринку. Тому інколи реалізаційні ціни потрібно занижувати до рівня ринкових (аналогічно конкурентам), щоб підтримати обсяг реалізації, навіть якщо це не принесе бажаної суми комерційного доходу.

Але ситуація не є настільки негативною, оскільки підприємство отримує інші операційні доходи (переважно від здачі в оренду торговельних площ), які дозволяють в сумі з комерційним доходом покрити витрати операційної діяльності, про що свідчить значення показника доходності витрат від операційної діяльності. Який показує, що в середньому щоквартально затрачені 100грн. витрат операційної діяльності приносять 135,65 грн. сукупного доходу.

В кінцевому підсумку КП “Новосел” отримує прибутки, які щоквартально, хоч не стрімко, але зростають тому можна розглянути показники рентабельності витрат підприємства. Рентабельність витрат показує скільки гривень прибутку підприємство отримує у розрахунку на 100 гривен витрат. Так, у І кварталі 2008 року 46,55 грн. прибутку отримало підприємство здійснивши 100 грн. витрат обігу, і це значення зростає щоквартально і на кінець року воно становило – 51,70 грн. Менше припадає прибутку на сто гривень здійснених поточних витрат, в середньому – 16,18 грн.

Показники рентабельності всіх витрат стабільно зростають, а це значить, що здійснені витрати приносять прибуток, який теж щоквартально зростає.

Для підтвердження ефективності управління витратами на оплату праці необхідно розглянути динаміку показників продуктивності праці та витрат на оплату праці

Витрати операційної діяльності поступово зростали протягом І-ІV кварталі 2008 року, на це зростання значною мірою вплинуло стабільне зростання найвагомішої частини даної статті витрат – “витрат на збут”, а також стабільне збільшення обсягу інших витрат операційної діяльності. Обсяг адміністративних витрат у ІІ кварталі в порівнянні з І кварталом зменшився, але у ІІІ кварталі і до кінця року цей обсяг зростав, що в свою чергу вплинуло на збільшення загальної суми операційних витрат.

Було з’ясовано, що і у адміністративних і у витратах на збут значну частину займають витрати на оплату праці, які постійно зростають.

Основу управління витратами торговельного підприємства складає їх планування. План витрат розробляється підприємством самостійно.

Поточні витрати є одним із якісних показників господарської діяльності підприємств торгівлі, основною метою планування яких є визначення їх загальної суми, що необхідна для забезпечення нормальної роботи підприємства, з урахуванням наявних резервів зниження витрат.

Планування витрат КП "Новосел" на 3-4 квартал 2010 року передбачає попередній розрахунок планового обсягу товарообороту, а також валового доходу, так як деякі статті витрат розраховуються виходячи з цих показників.

Динаміка товарообороту КП "Новосел" у розрізі кварталів за останній рік має тенденцію до збільшення, що обумовлює можливість очікування у майбутньому подальшого його збільшення.

У кінці 3 кварталу 2010 року у зв'язку з очікуванням збільшення обсягів діяльності керівництво планує придбати два вантажно-розвантажувальний пристрої типу "Рокла" (2 група) для забезпечення умов праці новим працівникам, що планується прийняти на роботу у 4 кварталі. Вартість цього пристрою – 3 тис. грн. Крім цього, у 3 кварталі у зв'язку із збільшенням "паперової" роботи планується придбати ще один принтер (4 група), вартість якого складає близько 1,5 тис. грн. Усі зазначені основні засоби планується ввести у дію у 3 кварталі 2010 року.

Для досліджуваного підприємства важливим є напрямок економії витрат транспортування товару. На сьогодні КП «Новосел» користується послугами транспортних компаній по перевезенню товарів з Польщі, Словенії, Німеччини, Італії, Данії.

Також, важливим напрямом економії витрат на плановий період є витрати на розмитнення товару, так як на київських митницях також зросли тарифи на обслуговування, стали неможливі пільгові тарифи. Як засіб економії витрат на розмитнення товару ми пропонуємо, наприклад, розмитнювати товар на митницях Київської області, а може і іншої області України, де поки що існують менші тарифи на митниці, також присутні пільгові тарифи, і сподіваємося більш сприятливі умови для розмитнення товару.